Вельмишановний Володимире Олександровичу !

Офіційно підписав електронним підписом інформаційний лист звернення до провідних політиків, посилання на цей документ наведено нижче.

1. Товариство з обмеженою відповідальністю «УЖГОРОДСЬКИЙ МАШИНОБУДІВНИЙ ЗАВОД» (ТОВ «УМЗ») Код ЄДРПОУ 44676724.

Директор ТОВ «УМЗ» Ботузов Андрій Петрович.

Бенефіціарний власник ТОВ «УМЗ» - Єфімов Максим Вікторович.

2. Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР АРМО ТЕХ» (ТОВ «УАТ») код ЄДРПОУ 44799717.

Директор ТОВ «УАТ» Хіргій Геннадій Едуардович.

Справжній реальний власник ТОВ «УАТ» - Єфімов Максим Вікторович.

3. ПрАТ «КРАМАТОРСЬКИЙ ЗАВОД ВАЖКОГО ВЕРСТАТОБУДУВАННЯ» (ПрАТ «КЗВВ») код ЄДРПОУ 00222999.

Генеральний директор ПрАТ «КЗВВ» Загудаєв Віталій Вікторович.

Справжній реальний власник ПрАТ «КЗВВ» - Єфімов Максим Вікторович.

 Демченко Павло Сергійович = бізнес партнер Єфімова Максима Вікторовича, вони разом відмили 580 млн грн «13 млн доларів» з оборонних контрактів України, за схемою павутиння Януковича, за схемою каруселі Януковича = Демченко Павло Сергійович, зараз йде кримінальна справа ТОВ «Аквапласт» м.Кривий Ріг, обшуки проводились у рамках справи про розтрату 580 мільйонів гривень,_розкрадання Державних коштів України!! 

Інформація про кримінальну справу засновника ТОВ «АКВАПЛАСТ» Демченко Павла Сергійовича наведена у статті видавництва СТОПКОР-УКРАЇНА за посиланням нижче: 

https://www.stopcor.org/ukr/section-suspilstvo/news-vidmili-majzhe-580-mln-grn-z-oboronnih-kontraktiv-natspolitsiya-vikrila-masshtabnu-zlochinnu-shemu-27-04-2026.html 

СТОПКОР-УКРАЇНА: Друга стаття_про розкрадання 580 млн гривень Демченко Павлом Сергійовичем - власником ТОВ Аквапласт м.Кривий Ріг: 

  https://www.stopcor.org/section-suspilstvo/news-obshuki-u-krivomu-rozi-pravoohorontsi-zavitali-do-figurantiv-spravi-pro-vidmivannya-580-mln-na-oborontsi-30-04-2026.html   

 

 

 Educational-Technical Center 

 ЗВАРЮВАЛЬНИКИ ФАХІВЦІ

В нинішній час технологічного прогресу, життя неможливе без галузей, пов'язаних з виробництвом металу. Для того щоб побудувати будь-яку нову будівлю або уникнути руйнування вже усталених об'єктів будівництва потрібні навички роботи з даним матеріалом. Враховуючи таку популярність застосування металу у виробництві, професія зварювальник спеціаліст вважається затребуваною як ніколи, що супроводжується головним вимогою - умінням поєднувати металеві деталі в конструкції. На сьогоднішній день, нинішня молодь прагне отримати економічну і банківська освіта, а до робочих спеціальностей відноситься не охоче. Однак, роблячи ставку на отримання більш високої заробітної плати за рахунок престижу обраної професії, виявляється, що це абсолютно хибна думка. На щастя, практика показує, що подібне завзяття в ряди «білих комірців» з часом вщухає. З'явилося безліч проф. орієнтаційних служб, які допомагають молодим людям прислухатися до свого «Я» і зробити правильний вибір, враховуючи особисті характерні особливості. Як говориться в народній приказці: «Риба шукає, де глибше, а людина – де краще», тому, якщо людині необхідна «рухома» робота, то від сидіння кілька років в кабінеті, у нього почнеться апатія.
Головні властивості професією зварник фахівець.
Професія зварювальник спеціаліст затребувана не тільки в штатному порядку на підприємстві, але і в роботі вахтовим методом. Спеціальна освіта зварника набувається в професійних технічних училищах протягом 3 років. У разі наявності у людини практичних навичок, досить пройти короткі курси, щоб отримати документ, що підтверджує професіоналізм. Зварювальник фахівець, який добре розбирається в професійній області, легко знайде роботу в різних сферах (вахтовий метод передбачає напружений темп робіт). Бувають випадки, коли зварники фахівці потрібні на виїзд в певний період (25-40 днів) працювати на об'єкті, якщо там не вистачає кваліфікованих кадрів. В даному випадку для роботи в такому режимі досить пройти курси, щоб отримати навички вузького спрямування (газозварник, електрогазозварник). Основна цінність у роботі - якість зварювальних швів, а значить і всієї конструкції. Дилетантству там немає місця, так як на кону стоять людські життя.
Перспективи професії зварювальник спеціаліст
Майбутнє в людини, що є зварювальником, досить перспективне. Враховуючи важкі умови роботи в гарячому цеху, передбачений високий рівень заробітної плати.
У кожній професійній сфері діяльності є свої переваги і недоліки. Отже, плюси і мінуси професії зварювальник:
«+»
- популярний попит на ринку праці;
- придбання місця роботи навіть без досвіду роботи (підприємство ЖКГ);
- вузькоспеціалізовані зварювальники, при роботі в будівництві і нафтопроводах заробляють дуже пристойні гроші.
«-»
- складні умови роботи. Іноді фахівцям доводиться працювати на відкритій будівельному майданчику в несприятливих погодних умовах;
- вплив яскравості електричної дуги, що супроводжується погіршенням зору;
- шкідливість виробництва із-за рясного виділення газу в цеху.
Кар'єрне зростання і оплата праці
Через брак технічних фахівців, виникає необхідність збільшення зарплати представників робочих спеціальностей. Зварювальник фахівець без досвіду може розраховувати на зарплату у розмірі 600-700 доларів, а професіонал – 1500-2000 доларів. У будь-якому випадку, дохід зварника фахівця залежить від місця роботи, кваліфікації і навичок. Найбільшу зарплату отримують працівники нафтової промисловості.
Поверхня звукопоглинального облицювання характеризується коефіцієнтом звукопоглинання α, який дорівнює відношенню інтенсивності поглинутого звуку до інтенсивності звуку, що падає на поверхню цього облицювання J / ПОГЛ J ПАД . Коефіцієнт звукопоглинання α залежить від виду матеріалу, його товщини, шпаристості, величини зерен або діаметра волокон, частоти та кута падіння звуку, розмірів конструкцій звукопоглинання, а також від наявності за шаром матеріалу повітряного зазору тощо. Для відкритого вікна α = 1. Звукопоглинанням поверхні огородження А на визначеній частоті, м2, називають добуток площини огородження S на її коефіцієнт звукопоглинання : A S . Звукопоглинання приміщення складається із суми звукопоглинання поверхонь і звукопоглинання j A штучних поглиначів. 115 116 n m j i i A S A 1 1 , де: n – кількість звукопоглинальних поверхонь; m – кількість штучних поглиначів; j A – звукопоглинання штучного поглинача. Сталою В приміщення називають величину ) 1/( ПРИМ A B , де: – середній коефіцієнт звукопоглинання, який становить n i ПРИМ S А 1 / . Коефіцієнт зниження шуму звукопоглинальним облицюванням у децибелах визначають вдалині від джерела шуму у відбитому звуковому полі за формулою: ) / lg( 10 1 2 B B Lобл , де: 1 2 ,B B – сталі приміщення відповідно до та після проведення акустичних заходів. Використання звукопоглинальних конструкцій може дати ефект зниження шуму на 12…15 дБА поблизу цих конструкцій. Поблизу джерела шуму ефект зниження шуму не перевищує 2…5 дБА. Однак за рахунок зміни структури звукового поля знижуються дискомфортні акустичні умови і поліпшується слухова адаптація людини в приміщенні. Метод зниження шуму звукопоглинанням застосовують, якщо неможливо забезпечити нормальних акустичних умов методами зниження шуму в джерелі випромінювання та звукоізоляції. Цей метод доцільно застосовувати, якщо у приміщенні частка прямого та відбитого звуку майже дорівнюють один одному (дифузне акустичне поле) та є можливість облицювання звукопоглинальним матеріалом майже 60% поверхонь. Для зниження шуму газодинамічного обладнання найчастіше використовують глушники шуму. Глушники є обов’язковим складником установок з двигунами внутрішнього згоряння, газотурбінними і пневматичними двигунами, вентиляторних та компресорних установок, аеродинамічних пристроїв тощо. Розрізняють глушники із звукопоглинальним матеріалом (активні), які поглинають звукову енергію, та без звукопоглинального матеріалу (реактивні), які відбивають звукову енергію назад до джерела. Глушники з поглинальними матеріалами (трубчасті, пластинчасті, екранні) використовують у компресорних і вентиляційних установках. На високих частотах їx ефективність може досягати 10…25 дБ. Глушники без звукопоглинального матеріалу (з розширювальними камерами, резонансні) використовують переважно в поршневих машинах, пневматичних і ротаційних, двигунах внутрішнього згоряння. Ці конструкції настроюють на окремі частотні смуги, які мають найбільшу енергію випромінювання і ефект зниження шуму до 30 дБ. Використання засобів індивідуального захисту від шуму здійснюють у випадках, якщо інші (конструктивні та колективні) методи захисту не забезпечують допустимих рівнів звуку. Засоби індивідуального захисту (ЗІЗ) дають змогу знизити рівні звукового тиску на 7…45 дБ. Найчастіше використовують вкладишні ЗІЗ у вигляді тампонів, які встромляються у слуховий канал, та протишумові навушники, які закривають вушну раковину зовні, а також шоломи та каски. Наприклад, для зниження середніх і високочастотних шумів найдоцільніше використовувати навушники типу «Беруши» або типу «Грибок». Захист від ультра- та інфразвуку Ультразвук застосовують у найрізноманітніших галузях виробництва. Наприклад, у техніці його використовують для диспергування рідин, очищення поверхонь, зварювання пластмас, дефектоскопії металів, очищення газів від шкідливих домішок та ін. Згідно з ДСН 3.3.6.037-99 ультразвуковий частотний діапазон поділяють на низькочастотний (від 1,12.104 до 1,0.105 Гц), коли ультразвукові коливання поширюються і повітряним, і контактним способом, і високочастотний (від 1,0.105 до 1,0.109 Гц), коли ультразвукові коливання поширюються лише контактним способом. На організм людини ультразвук впливає, головним чином, за безпосереднього контакти з обладнанням що генерує ультразвук, а також через повітря. У разі дотримання заходів безпеки робота з ультразвуком на стані здоров’я не позначається. Допустимі рівні звукового тиску ультразвуку нормовано ДСН 3.3.6.037–99 і становлять за восьмигодинного робочого дня: Допустимі рівні тиску ультразвуку Середньогеометрична частота октавних смуг, кГц 16 31,5 63 та вище Допустимі рівні тиску, дБ 88 106 110 Для зниження шкідливого впливу підвищених рівнів ультразвуку зменшують шкідливе випромінювання звукової енергії у джерелі, а також локалізують дію ультразвуку за допомогою конструктивних і планувальних рішень, здійснюють організаційно-профілактичні заходи. Зменшення шкідливого випромінювання у джерелі можна досягати, наприклад, підвищенням номінальних робочих частот джерел ультразвуку та виключенням паразитного випромінювання звукової енергії. Для локалізації дії ультразвуку конструктивними та планувальними рішеннями використовують: звукоізолювальні кожухи, напівкожухи, екрани; окремі приміщення та кабіни, Для зниження шкідливого впливу підвищених рівнів ультразвуку зменшують шкідливе випромінювання звукової енергії в джерелі, а також локалізують дію ультразвуку за допомогою конструктивних та планувальних рішень і здійснюють організаційно-профілактичні заходи. Зменшення шкідливого випромінювання в джерелі може досягатися, наприклад, підвищенням номінальних робочих частот джерел ультразвуку та виключенням паразитного випромінювання звукової енергії. Для локалізації дії ультразвуку конструктивними та планувальними рішеннями використовують: звукоізолюючі кожухи, напівкожухи, екрани; окремі приміщення та кабіни, де розміщують ультразвукове обладнання; блокування, що вимикає генератор ультразвуку в paзі порушення звукоізоляції; дистанційне керування; облицювання приміщень та кaбін звукопоглинальними матеріалами. Організаційно-профілактичні заходи включають інструктаж про характер дії підвищених рівнів ультразвуку та засоби захисту від нього, а також організацію раціонального режиму праці та відпочинку. Для індивідуального захисту від ультразвуку, як правило, використовують подвійні рукавиці з повітряним прошарком, які частково відбивають ультразвук шаром повітря, а також протишуми при захисті від ультразвуку, який поширюється повітряним шляхом. 120 Вимоги щодо безпеки праці при використанні ультразвукового обладнання регламентуються ГОСТ 12.2.051-80 «ССБТ. Оборудование технологическое ультразвуковое. Требования безопасности». Завдяки дуже малому затуханню інфразвуку в повітрі, він поширюється на дуже значні відстані. Практично неможливо зупинити інфразвук за допомогою будівельних конструкцій на шляху його поширення. Неефективні також засоби індивідуального захисту. Дієвим засобом захисту є тільки зниження рівня інфразвуку в самому джерелі його випромінювання. Це внесення конструктивних змін в будову джерел, що дозволяє перейти з ділянки інфразвукових коливань в ділянку звукових, наприклад, за рахунок збільшення частот обертання валів до 20 та більше обертів на секунду; підвищення жорсткості конструкцій; усунення причин низькочастотних вібрацій та резонансних явищ; застосування звукоізоляції та звукопоглинання; зниження інтенсивності аеродинамічних процесів; зменшення швидкості витікання в атмосферу робочих тіл тощо. 2.3.3. Джерела, оцінка та методи захисту від вібрації Вібрацією називають будь-які механічні коливання пружних тіл або коливальні рухи механічних систем, які проявляються в їх переміщенні в просторі або в зміні їх форми. Джерелами вібрації на виробництві можуть бути різноманітні технологічні процеси, верстати, допоміжні механізми, електродвигуни, вентилятори, вібростенди, трансформатори, насоси, компреси і т. ін. Основні причини появи вiбpaцiї – це неврівноважені сили та ударні процеси в діючих механізмах. Для людини вібрація є видом механічного впливу, який має для її здоровʼя досить негативні наслідки. Сучасна медицина розглядає виробничу вібрацію як значний стрес-фактор, що має негативний вплив на психомоторну працездатність, емоційну сферу i розумову діяльність людини, що підвищує ймовірність виникнення різних захворювань i нещасних випадків. Особливо небезпечний тривалий вплив вібрації для жіночого організму. Цей широкий комплекс патологічних відхилень, викликаний впливом вібрації на організм людини, кваліфікується як віброзахворювання. 121 122 Таким чином, вi6paція має дуже негативний вплив як на працездатність людини, так i на стан її здоровʼя. Серед професійних патологій вібраційна хвороба займає одне з перших місць. Крім негативного впливу на людину, дія вібрацій може призводити до трансформування внутрішньої структури i поверхневих шарів матеріалів, зміни умов тертя i зносу на контактних поверхнях деталей машин, нагрівання конструкцій. Через вiбpaцію збільшуються динамічні навантаження в елементах конструкцій, стиках i сполученнях, знижується несуча здатність деталей, ініціюються тріщини, виникає руйнування обладнання. Усе це призводить до зниження строку служби устаткування, зростання ймовірності аварійних ситуацій i зростання економічних витрат. Вважається, що 80% аварій в машинах i механізмах має місце саме внаслідок дії вібрації. Крім того, коливання конструкцій часто є джерелом небажаного шуму. Захист від вібрації є складною i багатоплановою науково-технiчною задачею, яка потребує свого вирішення. Для визначення характеру впливу вібрації, в першу чергу, необхідно визначити інтенсивність її коливань, частоту або спектральний склад, тривалість впливу та напрямок дії. Показниками інтенсивності вібрації є середньоквадратичні або амплітудні значення віброприскорення (a), вiбpoшвидкості (υ), віброзміщення (х). Параметри х, υ, a – взаємозалежні, i для синусоїдальних вібрацій величина кожного з них може бути обчислена за значеннями іншого зі співвідношення 2) 2( ) 2( f x f a      , (2.12) де f2 – кругова частота вібрації, ω. Для оцінювання рівнів вібрації використовується логарифмічна шкала (дБ). Логарифмічні рівні віброшвидкості (  L ) в дБ визначають за формулою 0 20    g L   , (2.13) де  – середньоквадратичне значення віброшвидкості, м/с, (   n i T 1 2 1   , i  – миттєві значення віброшвидкості за період Т); 0  – опорне значення віброшвидкості, що дорівнює 5×108 м/с (для локальної та загальної вібрацій). Логарифмічні рівні віброприскорення ( a L ) в дБ визначають за формулою  La  20 g a a 0 , де а – середньоквадратичне значення віброприскорення, м/с2; 0 a значення віброприскорення, що дорівнює 3×10 4 м/с2. (2.14) – опорне Вплив вібрації на людину залежить від її спектрального складу, напрямку дії, місця прикладення, тривалості впливу, а також від індивідуальних особливостей людини. За способом передачі на тіло людини розрізняють загальну та локальну (місцеву) вiбpaцiї. Загальна вібрація це та, що викликає коливання всього організму, а місцева (локальна) – втягує в коливальні рухи лише окремі частини тіла (руки, ноги). Локальна вібрація, що діє на руки людини, утворюється багатьма ручними машинами та механізованим інструментом, а також при керуванні засобами транспорту та машинами при будівельних та монтажних роботах. Загальну вібрацію за джерелом виникнення поділяють на три категорії: Категорія 1 – транспортна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях самохідних та причіпних машин, транспортних засобів під час їх руху по місцевості i дорогах (в тому числі при їх будівництві). Категорія 2 – транспортно-технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях машин з обмеженою рухливістю та таких, що рухаються тільки по спеціально підготовленим поверхням виробничих приміщень, промислових майданчиків та гірничих виробок. Категорія 3 – технологічна вібрація, яка діє на людину на робочих місцях стаціонарних машин чи передається на робочі місця, які не мають джерел вібрації. У свою чергу, загальну технологічну вібрацію за місцем дії поділяють на такі типи: а) на постійних робочих місцях виробничих приміщень підприємств; б) на робочих місцях складів, їдалень, побутових, чергових та інших виробничих приміщень, де немає джерел вібрації; 123 в) на робочих місцях заводоуправлінь, конструкторських бюро, лабораторій, учбових пунктів, обчислювальних центрів, медпунктів, конторських приміщень, робочих кімнат та інших приміщень для працівників розумової праці. За напрямком дії загальну та локальну вібрації характеризують з урахуванням осей ортогональної системи координат X, Y, Z (рис. 2.1). Рис. 2.1. Напрями координатних осей: а) дія загальної вібрації; б) дія локальної вібрації За часовими характеристиками загальні та локальні вібрації поділяють на:  постійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкоcтi змінюється менше ніж у 2 рази (менше 3 дБ) за робочу зміну;  непостійні, для яких величина віброприскорення або віброшвидкостi змінюється не менше ніж у 2 рази (3 дБ i більше) за робочу зміну. Нормування та контроль виробничої вібрації Для гігієнічного оцінювання вібрації, яка діє на людину у виробничих умовах, рекомендується використовувати один з наступних методів аналізу:  частотний (спектральний) аналіз її параметрів;  інтегральну оцінку за спектром частот параметрів, що нормуються;  дозу вібрації. 124 125 При дії постійної локальної та загальної вібрації параметром, що нормується, є середньоквадратичне значення віброшвидкості (υсер кв) та віброприскорення (а) або їх логарифмічні рівні Lυ, La в дБ у діапазоні октавних смуг iз середньогеометричними частотами fсер г: 8,0; 16,0; 31,5; 63,0; 125,0; 250,0; 500,0; 1000,0 Гц – для локальної вiбpaції; 1,0; 2,0; 4,0; 8,0; 16,0; 31,5; 63,0 Гц або в даапазоні 1/3 октавних смуг 0,8; 1,0; 1,25; 1,6; 2,0; 2,5; 3,15; 4,0; 5,0; 6,3; 8,0; 10,0; 12,5; 16,0; 20,0; 25,0; 31,5; 40,0; 50,0; 63,0; 80,0 Гц – для загальної вібрації. Середньоквадратичне значення віброшвидкості (υсер кв) за період Т визначається за формулою υсер кв =   T t t dt t T ) ( 1 2 , (2.15) Середньогеометрична частота визначається за формулою fсер г = H В f f , (2.16) де fB, fн  верхня та нижня межі частотної смуги. Параметрами, що нормуються, при інтегральному оцінювання за спектром частот є коректоване значення віброшвидкості (υ) або віброприскорення (а), або їx логарифмічних piвнів (L), які вимірюються за допомогою коректуючих фільтрів або розраховуються. Коректоване значення віброшвидкості або віброприскорення визначається за формулою 2 1 1 ) ( i i n n K V      , (2.17) де i  – середньоквадратичне значення віброшвидкості або віброприскорення в i й частотній смузі; n  загальна кількість частотних смуг (1/3 або 1/1 октавних) у частотному діапазоні, що нормується; Ki  ваговий коефіцієнт для i-ї частотної смуги (відповідно до абсолютних значень віброшвидкості та віброприскорення локальної та загальної вібрації, наведені у ДСН 3.3.6-039-99). У разі дії непостійної вібрації (крім імпульсної) параметром, що нормується, є вібраційне навантаження (доза вібрації D), одержане робітником протягом зміни та зафіксоване спеціальним приладом або обчислене для кожного напрямку дії вібрації (X, Y, Z) за формулою t (t)dt , (2.18) D =  0 V 2 де D – доза вібрації; V(t) – коректоване за частотою значення вібраційного параметру (віброшвидкості або віброприскорення); t – час дії вібрації, год. У разі дії непостійної вібрації (крім імпульсної), параметром, що нормується, є вібраційне навантаження (еквівалентний коректований рівень Lкор.екв.) Lкор.екв.= Lкор + 10 lg (t/tзм) , (2.19) де Lкор – коректоване значення рівнів вібрації, дБ; tзм – тривалість зміни; год. Еквівалентний коректований рівень віброшвидкості або віброприскорення розраховується шляхом енергетичного додавання рівнів з урахуванням тривалості дії кожного з них. У разі імпульсної вібрації з піковим рівнем віброприскорення від 120 до 160 дБ параметром, що нормується, є кількість вібраційних імпульсів за зміну (годину) в залежності від тривалості імпульсу. Нормативні значення вiбpaції встановлені, згідно з ДСН 3.3.6.039-99, за її дії протягом робочого часу 480 хвилин (8 год). Методи та засоби захисту від вібрацій Основні заходи щодо захисту людини від шкідливої дії вібрації у виробничих умовах поділяються на технічні, організаційні і лікувально профілактичні, а також на колективні та індивідуальні. До технічних заходів відносять:  зниження вібрації в джерелі її виникнення (вибір на стадії проектування кінематичних i технологічних схем, які знижують динамічні навантаження в устаткуванні і т. ін.);  зниження діючої вібрації на шляху розповсюдження від джерела виникнення (вібропоглинання, віброгасіння, віброізоляція). До організаційних заходів відносять:  організаційно-технічні (своєчасний ремонт та обслуговування обладнання за технологічним регламентом, контроль допустимих рівнів вібрації, дистанційне керування вібронебезпечним обладнанням); 126  організаційно-режимні (забезпечення відповідного режиму праці та відпочинку, заборону залучення до вібраційних робіт ociб молодших 18 років, тощо); До лікувально-профілактичних заходів відносять:  періодичні медичні огляди;  лікувальні процедури (фізіологічні процедури, вітаміно- та фітотерапія). Найбільш важливим напрямком захисту від вібрації є застосування конструктивних методів зниження вібраційної активності машин та механізмів, наприклад, за рахунок зменшення діючих змінних сил у конструкції та зміні її параметрів (жорсткості, приведеної маси, сили тертя, використання демпферних пристроїв). Для зниження дії вібрації на обладнання та людину широко використовують метод віброізоляції, який полягає у введенні в коливальну систему додаткового пружного звʼязку, який послаблює передавання вібрації обʼєкту, що підлягає захисту. Для віброізоляції машин з вертикальною збуджуючою силою використовують віброізолюючі опори у вигляді пружин, пружних прокладок, наприклад гуми та їх комбінацій. Досить простим за конструкцією є віброізолятор, що представляє собою гумовий брусок, розміщений між металевими пластинами, які можуть бути приклеєні до цього бруска. Висоту вибирають за величиною потрібного статичного стиску з урахуванням забезпечення стійкості та міцності гумового бруска, а розмір металевої пластини, визначають виходячи з допустимого навантаження на один віброізолятор. Загалом гумові та гумово-металеві віброізолятори використовуються дуже широко і мають багато модифікацій. Перевагами гумових віброізоляторів є простота їх конструкції та невисока вартість, а недоліками – швидке старіння гуми, можливість її руйнування нафтопродуктами, низька ефективність при захисті від низькочастотних вібрацій. Для захисту від низькочастотних вібрацій використовують пружини, які забезпечують необхідну величину статичного стискання та низьку власну резонансну частоту системи. Амортизатор вносить тертя у коливальну систему i помʼякшує передачу поштовхів та ударів завдяки забезпеченню в ньому нелінійної залежності сили тертя від швидкості деформації. 127 У випадках, коли технічними засобами не вдається зменшити рівень вібрації до норми, передбачають забезпечення працівників засобами індивідуального захисту. Засоби індивідуального захисту можуть застосовуватися як для всього тіла людини, так i окремо для ніг та рук. У якості таких засобів використовують віброізолюючі рукавиці і віброізолююче взуття, які мають пружні прокладки, що захищають працівника від впливу високочастотної місцевої вібрації. Ефективність таких рукавиць та взуття не дуже висока, тому що товщина таких прокладок не може бути дуже великою. Через це вони не дають помітного зменшення вібрацій на низьких частотах, а на високих (більш 100 Гц ) їх ефективність зменшується за рахунок хвильових властивостей тканин людського тіла. Засоби індивідуального захисту від шкідливого впливу загальної та локальної вібрації (взуття, рукавиці i т. ін.) повинні відповідати вимогам ГОСТ 12.4.024-76. «ССБТ. Обувь специальная виброзащитная» та ГОСТ 12.4.002-74 «ССБТ Средства индивидуальной защиты рук от вибрации. Общие технические требования». 2.4. Електромагнітіні поля та випромінювання 2.4.1. Джерела, оцінка та заходи захисту від електромагнітних полів Електромагнітні поля (ЕМП) – це особлива форма організації матерії. Як відомо, нашу планету вже мільярди років пронизують потоки електромагнітних випромінювань – космічного, навколоземного та земного походження. Довжини хвиль електромагнітного спектру цих випромінювань лежать в діапазоні від десятих часток міліметра до тисяч кілометрів, при цьому кожна з ділянок цього надзвичайно широкого спектра зіграла свою неповторну роль в розвитку біосфери Землі. Характеристика джерел штучного електромагнітного фону До найбільш потужних штучних джерел ЕМП радіочастотного діапазону, в першу чергу, відносяться телевізійні станції та станції радіомовлення, системи космічного та стільникового звʼязку, радіолокаційні та радіорелейні станції і т. ін. Інтенсивність радіовипромінювання таких штучних джерел знаходиться у безпосередній залежності від потужності генераторів, частки енергії переданої на випромінювання, а також від 128 коефіцієнта спрямованої дії випромінювачів і відстані до випромінювачів. Інтенсивність антенних полів може змінюватися (залежно від перерахованих чинників) від долей мікроватт до декількох ват на квадратний сантиметр, від сотень мікровольт до сотень вольт на метр. На інтенсивність радіовипромінювання штучних джерел мають також вплив і так звані «паразитичні» випромінювання апаратури, які визначаються ефективністю їх екранування. Характерною рисою цього виду радіовипромінювання, на відміну від природного, є висока когерентність – частотна і фазова стабільність, що означає також високу концентрацію енергії в дуже вузьких ділянках спектру (наприклад, десятки герців для телеграфної, одиниці кілогерц для радіотелефонної, одиниці мегагерц для радіолокаційної апаратури тощо). Джерелами електростатичного поля та постійного магнітного поля є різноманітне виробниче та технологічне обладнання, в тому числі електромережі та електродвигуни постійного струму, магнітні пристрої та матеріали, відео-термінали електронно-обчислювальних машин на електронно-променевих трубках і т. ін. Джерелами електромагнітних полів промислової частоти є будь-яке електрообладнання та лінії електропередач, особливо високовольтні ЛЕП. Класифікація електромагнітних випромінювань за частотами наведена в таблиці 2.4. Механізми взаємодії ЕМП із живими організмами теж дуже різноманітні і протікають на всіх рівнях: молекулярному, клітинному, організмовому і популяційному. При цьому розрізняють термічну (теплову) дію та морфологічні й функціональні зміни. Таблиця 2.4 Класифікація електромагнітних випромінювань за частотами Найменування частотного діапазону 1 Границі частотного діапазону Границі хвильового діапазону Статичні електричні та магнітні поля 2 0 Гц 3 – Інфранизькі ІНЧ 0,3…3 Гц 1000 … 100 Мм 129 Подовження таблиці 2.4 1 2 Крайньонизькі КНЧ 3 3…30 Гц Наднизькі ННЧ 100 …10 Мм 30…300 Гц Звукові ЗЧ 10…1 Мм 0,3…3 кГц Дуже низькі ДНЧ 1000…100 км 3…30 кГц Низькі частоти НЧ 100…10 км 30…300 кГц Середні СЧ 10…1 км 0,3…3 МГц 1…0,1 км Високі частоті ВЧ 3…30 МГц 100…10 м Дуже високі ДВЧ 30…300 МГц 10…1 м Ультрависокі УВЧ 0,3…3 ГГц Надвисокі НВЧ 1…0,1 м 3…30 ГГц Надзвичайно високі НЗВЧ 10…1 см 30…300 ГГц 10…1 мм Гіпервисокі ГВЧ 300…3000 ГГц 1…0,1 мм Внутрішньоклітинне і міжклітинне середовище мають питомий електричний опір, що дорівнює 100…300 Омсм, та відносну діелектричну проникність відн  80. Оболонки (мембрани) клітин мають питомий поверхневий опір до 110 Омсм2, їх питома поверхнева ємність становить 0,1…3 мкф/см2. Якщо таку тканину помістити в постійне електричне поле, то вона в тій чи іншій мірі поляризується, при цьому заряджені частки – іони, які завжди наявні в рідких середовищах тканин, внаслідок електролітичної дисоціації молекул будуть переміщатися уздовж силових ліній поля в сторони полюсів, які мають протилежні по відношенню до них заряди. Що стосується діпольних молекул, то вони теж приймуть відповідну орієнтацію. У змінних ЕМП електричні властивості живих тканин переважно залежать від частоти цих полів, причому зі зростанням частоти вони все більш втрачають властивості діелектриків і набувають властивості провідників. 130 131 Існування втрат енергії ЕМП на струми провідності та зміщення в тканинах організму людини при її опроміненні ЕМП призводить до виділення тепла. Наявність відбиття на межі «повітря-тканина» призводить до зменшення теплового ефекту на всіх частотах приблизно однаково. З урахуванням коефіцієнта відбиття на межі поділу  поглинута енергія дорівнюватиме ) 1(0  E Eпог , (2.20) де E0 = ГПЕ  Sефф – падаюча на тіло людини енергія ЕМП; Sефф – ефективна поверхня тіла людини, м2; ГПЕ – густина потоку енергії, Вт/м2. Глибина проникнення ЕМП у глиб тканин залежить від резистивних і діелектричних властивостей тканин та від частоти (таблиця 2.5.). Найбільш чутливими системами організму людини є нервова, імунна, ендокринна і статева. Ці системи організму є критичними до впливу ЕМП і реакції цих систем повинні обовʼязково враховуватися при оцінюванні ризику впливу ЕМП. Таблиця 2.5 Глибина проникнення ЕМП у різні тканини в частках довжин хвиль Тканина Довжина хвилі , см 300 150 75 30 10 3 1,25 0,86 Головний мозок 0,012 0,028 0,028 0,064 0,048 0,053 0,059 0,043 Кришталик ока 0,026 0,03 0,056 0,098 0,05 0,057 0,055 0,043 Скловидне тіло 0,007 0,011 0,019 0,042 0,054 0,063 0,036 0,036 Жир 0,068 0,083 0,12 0,21 0,24 0,37 0,27 - Мʼязи 0,011 0,015 0,025 0,05 - 0,1 - - Шкіра 0,012 0,018 0,029 0,056 0,066 0,063 0,058 - При тривалій дії ЕМП функціональні зміни в організмі людини можуть проявлятися у вигляді головного болю, порушення сну, підвищеного стомлення, дратівливості, пітливості, випадіння волосся, болю в ділянці серця, зниження статевої потенції тощо. Слід мати на увазі, що біофізичні та фізіологічні механізми дії ЕМП в умовах тривалого багаторічного впливу мають тенденцію накопичуватися в організмі людини. В результаті можливий розвиток віддалених наслідків, включаючи незворотні процеси в діяльності центральної нервової та серцево судинної систем, рак крові (лейкози), пухлини мозку, гормональні захворювання, гіпотонія, брадикардія, захворювання печінки тощо. Кількісно ризик дії електромагнітного поля на людину може оцінюватися величиною поглинутої її тілом електромагнітної енергії в одиницю часу (W, Вт) або питомої енергії, що поглинається в одиницю часу на одиницю маси тіла (W, Вт/кг). Так, для оцінки ризику дії електромагнітного поля від радіотелефонів та телефонів стільникового та супутникового звʼязку визначають потужність ЕМП, що поглинається на один кілограм мозку – параметр SAR (Specific Absorbing Rate). Нормування та контроль електромагнітних полів Нормування ЕМП здійснюється згідно ГОСТ 12.1.006-84 ССБТ «Электромагнитные поля радиочастот. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля»; ДСНіП №239-96 «Державні санітарні норми і правила захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань»; Зміни до Державних санітарних норм і правил захисту населення від впливу електромагнітних випромінювань (ДСП 239-96), затверджені наказом Міністерства охорони здоров’я України 13.03.2017 №266; ДСНіП №476-2002 (ДСН 3.3.6.096-2002) «Державні санітарні норми та правила під час роботи з джерелами електромагнітних полів»; ГОСТ 12.1.002-84 «ССБТ. Электрические поля промышленной частоты. Допустимые уровни напряженности и требования к проведению контроля на рабочих местах»; ГОСТ 12.1.045-84 «ССБТ. Электростатические поля. Допустимые уровни на рабочих местах и требования к проведению контроля»; СН №1757-77 «Санітарно-гігієнічні норми допустимої напруженості електростатичного поля». Відповідно до цих документів нормування ЕМП здійснюється наступним чином:  постійні електричні та магнітні поля, а також змінні ЕМП частотою 50 Гц (промислової частоти) нормуються за напруженістю магнітного Н та 132 електричного Е полів; одиницею напруженості магнітного поля є ампер на метр (А/м), а електричного поля – вольт на метр (В/м);  електромагнітні поля радіочастотного діапазону з частотами 1 кГц – 300 МГц нормуються за інтенсивністю (напруженістю електричної Е та магнітної Н складової) та енергетичним навантаженням електричних і магнітних полів з урахуванням часу впливу (ЕНЕ, ЕНН); одиницею напруженості електричного поля є В/м, магнітного поля – А/м, енергетичне навантаження – добуток квадрата напруженості ЕМП на час його впливу, яке має розмірність (В/м)2·год – для електричного поля та (А/м)2·год – для магнітного поля;  електромагнітні поля радіочастотного діапазону з частотами 300 МГц – 300 ГГц нормуються за інтенсивністю (щільністю потоку енергії – ЩПЕ) та енергетичним навантаженням щільності потоку енергії (ЕНЩПЕ); одиницею вимірювання ЩПЕ є Вт/м2 (можливі одиниці мВт/см2, мкВт/см2); енергетичне навантаження – добуток ЩПЕ падаючого випромінювання на час його впливу протягом робочої зміни в годинах (год) і виражається в Вт·год/м2 (мВт год/см2, мкВт год/см2). У випадку імпульсно-модульованих випромінювань нормованим параметром, що характеризує інтенсивність впливу ЕМП, є середнє значення ЩПЕ. Електростатичні поля. Гранично допустимий рівень (ГДР) електростатичного поля (Егд, кВ/м) залежить від часу дії цього фактора на організм людини протягом робочого дня Егд=60/ t , (2.21) де Егд (кВ/м) – гранично допустиме значення напруженості електричного поля в контрольованій зоні, t (год) – час дії електростатичного поля на організм людини. Нормування електростатичних полів на робочих місцях з відео дисплейними терміналами (ВДТ) електронно-обчислювальних машин здійснюється відповідно до вимог ДНАОП 0.00-1.31-99 та ДСанПіН 3.3.2 007-98. Згідно з цими нормативними документами поверхневий електростатичний потенціал ВДТ не повинен перевищувати 500 В, а напруженість електростатичного поля на робочих місцях з ВДТ не повинна перевищувати 20 кВ/м. 133 Постійні магнітні поля. Гранично допустимий рівень (ГДР) постійного магнітного поля (Нгд, кА/м) протягом робочого дня не повинен перевищувати 8 кА/м. Для магнітних полів, що створюються випрямленим трифазним струмом, гранично допустимий рівень визначається за формулою Нгд= (ЕННгд/Т)1/2 , (2.22) де Нгд (кА/м) – гранично допустиме значення напруженості магнітного поля; ЕННгд (кА2∙год/м2) – гранично допустиме значення енергетичного навантаження протягом робочого дня, яке дорівнює 144 кА2 ∙год/м2; Т (год) – час впливу магнітного поля, що створюється випрямленим трифазним струмом. ЕМП промислової частоти. Згідно існуючих норм гранично допустимий рівень (ГДР) ЕМП промислової частоти (50 Гц) визначається гранично допустимими значеннями напруженостей його електричної та магнітної складових, тобто електричного та магнітного полів, і це значення залежить від часу дії цього фактора на організм людини протягом робочого дня. Перебування в електричному полі промислової частоти напруженістю до 5 кВ/м включно допускається протягом 8-часового робочого дня. При рівнях напруженості електричного поля промислової частоти від 5 до 20 кВ/м включно допустимий час перебування в ньому визначається за формулою Тпр = (50 / Е)  2, (2.23) де Тпр (год) – допустимий час перебування в електричному полі промислової частоти при заданому рівні напруженості електричного поля (Е) в контрольованій зоні; Е (кВ/м) – напруженість електричного поля промислової частоти в контрольованій зоні. Для магнітного поля промислової частоти гранично допустимі рівні його напруженості при постійному впливі не повинні перевищувати 1,4 кА/м протягом робочого дня (8 год). Час перебування людини в магнітному полі напруженістю понад 1,4 кА/м регламентується таблицею 2.6. 134 Таблиця 2.6 Залежність тривалості перебування людини в магнітному полі від його рівня Час перебування персоналу, год 1 2 3 4 5 6 Напруженість магнітного поля, кА/м 6,0 4,9 4,0 3,2 2,5 7 8 2,0 Магнітна індукція, мТл 7,5 6,13 5,0 1,6 1,4 4,0 3,13 2,5 2,0 1,75 При локальному впливі магнітного поля промислової частоти на кисті рук його гранично допустимий рівень визначається за формулою Нгд лок = Нгд заг ·5 , (2.24) де Нгд лок (A/м) – гранично допустимий рівень змінного магнітного поля частотою 50 Гц при локальному впливі (кисті рук), Нгд заг (A/м) – гранично допустимий рівень змінного магнітного поля частотою 50 Гц при загальному впливі. ЕМП радіочастотного діапазону. Згідно існуючих норм гранично допустимий рівень (ГДР) ЕМП у діапазоні частот 1 кГц – 300 МГц визначається гранично допустимими значеннями напруженостей його електричної та магнітної складових, тобто електричного та магнітного полів, і ці значення залежать від часу дії ЕМП на організм людини протягом робочого дня та гранично допустимим енергетичним навантаженням і визначаються за формулами Егд =(ЕНЕгд /Т)1/2, Нгд =(ЕННгд /Т)1/2 , (2.25, 2.26) де Егд (В/м) і Нгд (А/м) – гранично допустимі значення напруженості електричного і магнітного полів; Т (год) – час впливу ЕМП; ЕНЕгд ((В/м)2 • год) і ЕННгд ((А/м)2 • год) – гранично допустиме енергетичне навантаження протягом робочого дня відповідно для електричної та магнітної складових ЕМП. Гранично допустимі рівні напруженості електричної (Егд) та магнітної (Нгд) складових імпульсних електромагнітних полів (ІЕМП) у спектральному діапазоні частот до 1000 МГц на робочих місцях персоналу також визначаються виходячи з гранично допустимого енергетичного навантаження (ЕНЕгд , ЕННгд) і часу впливу за формулами 2.25-2.26. Згідно існуючих норм гранично допустимий рівень ЕМП радіочастотного діапазону на частотах 300 МГц  300 ГГц визначається 135 гранично допустимим значенням щільності потоку енергії ЕМП, залежить від часу дії цього фактора на організм людини протягом робочого дня та гранично допустимого енергетичного навантаження і визначається за формулою ЩПЕгд = К∙ЕНГПЕгд / Т, (2.27) де ЩПЕгд (Вт/м2, мВт/см2, мкВт/см2) – гранично допустима величина щільності потоку енергії; ЕНГПЕгд – гранично допустима величина енергетичного навантаження, яка згідно норм складає 2 Вт ∙год/м2 (200 мкВт ∙год/см2); К – коефіцієнт послаблення біологічної ефективності, який дорівнює: 1 – для всіх випадків впливу, крім опромінень від обертових і скануючих антен; 10 – для випадків опромінення від обертових і скануючих антен з частотою не більш 1 Гц і шпаруватістю не менш 50; Т – час перебування в зоні опромінення за робочу зміну, год. В усіх випадках максимальне значення ЩПЕгд не повинне перевищувати 10 Вт/м2 (1 мВт/см2). Санітарно-гігієнічний контроль та вимірювання рівнів ЕМП на робочих місцях працюючих проводяться атестованими атестаційною комісією Міністерства охорони здоровʼя України санітарними лабораторіями підприємств й організацій. Заходи та засоби захисту від дії електромагнітних полів Захист персоналу від впливу ЕМП досягається шляхом проведення організаційних, інженерно-технічних заходів, а також використанням засобів індивідуального захисту. До організаційних заходів відносяться: вибір раціональних режимів роботи установок, обмеження місця і часу перебування персоналу в зоні опромінення і т. ін. Інженерно-технічні заходи включають раціональне розміщення устаткування, використання засобів, що обмежують проникнення електромагнітної енергії на робочі місця персоналу (поглинаючі матеріали, екранування і т. ін). До основних заходів щодо захисту від ЕМП відносяться: захист часом, захист відстанню, екранування джерел випромінювання, зменшення потужності випромінювання в самому джерелі випромінювання, виділення 136 зон випромінювання, екранування робочих місць, застосування засобів індивідуального захисту. Захист часом передбачає обмеження часу перебування людини в робочій зоні і застосовується лише тоді, коли немає можливості знизити інтенсивність випромінювання до допустимих значень. Захист відстанню застосовується лише в тому випадку, коли нема іншої можливості послабити дію ЕМП іншими заходами, в тому числі і захистом часом. У цьому випадку збільшують відстані між випромінювачем ЕМП і персоналом. Допустима відстань до джерела ЕМП, що забезпечує гранично допустимі значення інтенсивності випромінювання обовʼязково перевіряється експериментальними вимірюваннями рівнів ЕМП на робочих місцях. Зменшення потужності випромінювання в самому джерелі випро мінювання повинно, перш за все, бути реалізовано шляхом обмеження їх потужностей значеннями, необхідними для виконання їми своїх функцій. Для цього також застосовуються спеціальні пристрої: поглиначі потужності, атенюатори, бронзові прокладки між фланцями хвилеводів і т. ін. Для кожної установки, що випромінює ЕМП вище гранично допустимих значень, повинні виділятися зони, в яких інтенсивність випромінювання є небезпечною для людини. Границі таких зон, де інтенсивність ЕМП може перевищувати гранично допустимі рівні, визначають експериментально для кожного конкретного випадку розміщення установки чи апаратури під час їх роботи на максимальну потужність випромінювання. Крім того, у відповідності з ГОСТ 12.4.026-76 небезпечні зони випромінювання із інтенсивністю ЕМП більше гранично допустимих рівнів огороджуються і встановлюються попереджуючі знаки з написом: «Не заходити, небезпечно!». Також, у разі необхідності, ці зони можна додатково позначати по границях широкими червоними лініями на підлозі приміщення чи територій, а також застосовувати попереджувальну сигналізацію відповідно до ГОСТ 12.1.006-84. Для зменшення опромінення персоналу ЕМП відповідно до вимог ДСНіП №476-2002 зони випромінювання ЕМП розташованих поруч установок не повинні перекриватися або ці установки повинні працювати на випромінювання в різний час. Екранування джерел випромінювання застосовують для зниження інтенсивності ЕМП на робочих місцях. Необхідно підкреслити, що захист 137 екрануванням важається основним та найбільш ефективним методом захисту. Екрани поділяють на відбиваючі і поглинаючі. Безумовно, що такий розподіл є досить умовний, тому що будь-який екран у більшій або меншій мірі і відбиває і поглинає падаючу на нього електромагнітну хвилю. Потужність падаючої на екран електромагнітної хвилі (ЩПЕпад) поділяється на потужність відбитої від екрана хвилі (ЩПЕвід), потужність хвилі поглиненої у товщі екрана (ЩПЕпогл) і потужність хвилі, що пройшла крізь екран ЩПЕпр. В залежності від того, яка частка падаючої потужності ЕМП переважає, відбита або поглинута, екран відносять до типу відбиваючих або поглинаючих. Поглинання ЕМП в екрані збільшується зі зростанням частоти поля, товщини, магнітної проникності і провідності матеріалу екрану, а відбиття в основному визначається невідповідністю хвильових характеристик повітря і матеріалу екрану. Саме тому відбиваючі екрани, як правило, і виготовляються з металів, оскільки вони мають хвильові опори, що істотно відрізняються від хвильового опору повітря. За конструктивним виконанням відбиваючі екрани поділяються на суцільні та сітчасті. Суцільні екрани виготовляються з листів міді, алюмінію та деяких марок сталі. З метою підвищення провідності екрану, а отже, наскрізного згасання, екрани з боку випромінювача покривають шаром срібла. Місце встановлення і форма екрану визначаються взаємним розташуванням випромінюючих елементів (антен) і робочих місць та орієнтацією їх діаграм спрямованості. Засобами індивідуального захисту (313) слід користуватися у тих випадках, коли застосування інших способів запобігання впливу ЕМВ неможливе. В якості ЗІЗ застосовують радіозахисний одяг та окуляри. У якості матеріалу для радіозахисного одягу застосовується спеціальна радіотехнічна тканина, що побудована за принципом сітчастого екрану і представляє собою бавовняну тканину з мікродротом. В структурі такої тканини тонкий мідний дріт скручений з бавовняними нитками, які захищають його від зовнішніх впливів і одночасно є ізоляцією. Послаблення ЕМП поля цією тканиною в діапазоні частот 600-10000 МГц становить від 40 до 20 дБ. 138 Із захисної бавовняної тканини з мікродротом виготовляються такі ЗІЗ, як радіозахисний капюшон (шолом), радіозахисний халат, радіозахисний комбінезон і т. ін. На середніх частотах НВЧ діапазону такі індивідуальні засоби захисту забезпечують загальне послаблення 25-30 дБ, на крайніх частотах НВЧ діапазону їхні захисні властивості дещо знижуються. При інтенсивному опроміненні обличчя ЕМП застосовуються радіозахисні окуляри, які використовуються окремо або вшиті в шолом костюма. Це можуть бути сітчасті окуляри, які мають конструкцію напівмасок з мідною або латунною сіткою, або скляні захисні окуляри(наприклад ОРЗ-5), у яких застосовується спеціальне радіозахисне скло, вкрите двооксидом олова. Захисні властивості таких окулярів оцінюються на підставі даних про загальне послаблення застосованого скла, яке, як правило, знаходиться в межах 25-35 дБ. 2.4.2. Джерела, оцінка та заходи захисту від інфрачервоного випромінювання Інфрачервоне (ІЧ) випромінювання належить до випромінювань оптичного діапазону. Їого джерелом є тіла температура якіх вище абсолютного нуля. Нагріті тіла віддають своє тепло менш нагрітим трьома способами: теплопровідністю, тепловипромінюванням та конвекцією. Близько 60% тепла, що втрачається нагрітим тілом, приходиться саме на частку теплового випромінювання. Джерела ІЧ випромінювання поділяються на природні (природна радіація сонця, неба) та штучні – будь-які поверхні технологічного обладнання, конструкцій будівлі, матеріалів, температура яких вища порівняно з поверхнями, що опромінюються. Для людини це поверхні з температурою t° > 36-37°С. За фізичною природою ІЧ випромінювання представляє собою потік матеріальних часток, яким притаманні як квантові, так і хвильові властивості. ІЧ випромінювання охоплює ділянку спектра з довжиною хвилі 0,76...540 мкм. Енергія квантів лежить у межах 0,0125... 1,25 еВ. За законом Стефана-Больцмана інтегральна щільність потоку випромінювання (Вт/м2) абсолютно чорного тіла пропорційна четвертому ступеню його абсолютної температури 139 140 qi = Cо (T/100)4 , (2.28) де Со –стала Стефана-Больцмана( 5,67 Вт/м2); Т – абсолютна температура тіла, К. Щільність випромінювання різних матеріалів описується рівнянням qv = ECо (T/100)4 , (2.29) де E – ступінь чорності матеріалу. Випромінювальною здатністю чи спектральною густиною енергетичної світимості тіла називають величину Ew, яка чисельно дорівнює поверхневій щільності потужності теплового випромінювання тіла в інтервалі частот одиничної ширини (спектральна характеристика теплового випромінювання). Випромінювальною здатністю тіла в напрямку нормалі є qн =  EСо(Т/100)4 . (2.30) Щільність потоку випромінювання qr на відстані r від теплового джерела обернено пропорційна квадрату відстані qr = q1 / r2 = (0,91S(Т1/100)4 – (T2/100)4)/r2, (2.31) де q1  щільність потоку випромінювання на відстані одиниці довжини від випромінювача; r – відстань від джерела вимінювання до опромінюваного об’єкта; S  площа випромінюючої поверхні; T1 (К)  температура випромінюючої поверхні; Т2 (К)  температура сприймаючої поверхні. На практиці випромінювання є інтегральним, тому що тіла випромінюють одночасно різні довжини хвиль. Однак, максимум випромінювання завжди відповідає хвилям визначеної довжини. В міру збільшення температури тіла довжина хвилі зменшується. Між температурою T та довжиною хвилі  виконується співвідношення Віна T = b , (2.32) де b = 0,002898 м∙град. Спектр теплового випромінювання твердих та рідких тіл суцільний і характеризується діапазоном довжин хвиль випромінювання та довжиною хвилі max  , що відповідає максимуму інтенсивності випромінювання. Спектр випромінювання газів, що мають не менше трьох aтомів у молекулі (вуглекислий газ, водяна пара та ін.), носить смугастий характер. На організм ІЧ випромінювання переважно справляє тепловий вплив. Ефект дії ІЧ випромінювання залежить від довжини хвилі, що обумовлює глибину його проникнення. У звʼязку з цим діапазон ІЧ випромінювань розділено на три ділянки – А (λ = 0,76-1,5 мкм), В (λ = 1,5–3,0 мкм) i С (λ > 3 мкм). Перша ділянка (А) має велику проникність через шкіру і позначається як короткохвильова. Ділянки В і С відносять до довгохвильових. Довгохвильові ІЧ випромінювання поглинаються в епідермісі шкіри, а короткохвильові – в шарах дерми і підшкірній жировій клітковині. Дія ІЧ випромінювань при поглинанні їx у різних шарах шкіри зводиться переважно до її нагрівання. При цьому активізується обмін речовин, збільшується вміст натрію та фосфору в крові, зменшується число лейкоцитів. ІЧ випромінювання впливає також на функціональний стан центральної нервової системи, призводить до змін у серцево-судинній системі, частішає пульс і дихання, підвищується температура тіла, посилюється потовиділення. ІЧ випромінювання мають негативну дію на слизову оболонку очей, кришталик і можуть призвести до патологічних змін в органах зору  помутніння рогівки та кришталика, конʼюнктивіту, опіку сітківки. Найбільш тяжкі ураження зумовлюються короткохвильовими ІЧ випромінюваннями. У разі інтенсивного впливу цих випромінювань на непокриту голову може статися так званий тепловий удар, головний біль, запаморочення, почастішання пульсу і дихання, непритомність, порушення координації рухів, ураження мозкових тканин аж до менінгіту й енцефалітуде розміщують ультразвукове обладнання; блокування, що відключає генератор ультразвуку в paзі порушення звукоізоляції; дистанційне керування; облицювання приміщень і кaбін звукопоглинальними матеріалами. Організаційно-профілактичні заходи включають інструктаж про характер дії підвищених рівнів ультразвуку та про засоби захисту від нього, а також організацію раціонального режиму праці та відпочинку.